Нормативно-правова база

Організація науково-методичної роботи в навчальному закладі

 

В умовах реформування національної системи освіти в Україні винятково важливого значення набуває  систематична робота з підвищення кваліфікації педагогічних працівників в системі післядипломної педагогічної освіти. Головною її метою є допомога педагогічним кадрам в реалізації  актуальних завдань розвитку, вдосконалення і  підвищення професійної майстерності та рівня психологічної підготовки педагогічних кадрів; активізація  творчого потенціалу; формування здатності  до швидкої адаптації в умовах, що постійно змінюються в зв’язку  з переходом  на новий зміст і 12-річний термін здобуття повної загальної середньої освіти. Реалізується вона різними шляхами, але  основним  є  організація  і проведення  на належному рівні методичної роботи з педагогічними кадрами.

Методична робота  — важлива складова післядипломної педагогічної освіти, що має  цілісну систему дій і заходів,   спрямованих на підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагогічного працівника, розвиток   творчого потенціалу  педагогічних колективів навчальних закладів,  досягнення позитивних наслідків навчально-виховного процесу. Вона має ґрунтуватися  на сучасних досягненнях психолого-педагогічної науки з урахуванням  досвіду діяльності педагогів і конкретного аналізу результатів навчально-виховного процесу.

Участь у методичній роботі має бути професійним обов’язком кожного педагогічного працівника, в тому числі керівників,  дошкільних, середніх загальноосвітніх   і позашкільних  навчальних закладів.

І. Основні завдання і зміст методичної роботи

 

Основні завдання і зміст методичної роботи з педагогічними працівниками  дошкільних, загальних середніх та позашкіль­них навчальних закладів  включають такі напрямки:

1) аналіз умов забезпечення психофізичного здоров’я дітей та учнів, стану викладання предметів і навчальних курсів, підготовка ре­комендацій щодо приведення їх у відповідність з державними стандартами освіти;

2) створення організаційних умов для безперервного вдоскона­лення фахової освіти і кваліфікації педагогічних працівників,   підвищення їхньої психологічної компетентності;

3) організація вивчення якості забезпечення на­вчально-виховного процесу кадрами з відповідною педагогічною освітою;

4) керівництво роботою методичних об’єднань та координацію їхньої діяльності;

5) проведення методичних заходів, спрямованих на розвиток творчих можливостей педагогів, вивчення, узагальнення і поширення педагогічно­го досвіду;

7) залучення педагогів до науково-дослідної роботи в статусі методистів-кореспондентів відповідних кафедр регіональних інститутів післядипломної педагогічної освіти;

8)   апробація та впровадження нових освітніх технологій та систем;

9)  створення умов  для збереження, систематичного поповнення та ефективного використання  методичного фонду літератури,  аудіо- та  відеоматеріалів, комп’ютерної техніки;

10)  координація  змісту методичної роботи  зі змістом діяльності методичних  і  науково-методичних установ регіону;

ІІ.  Організація методичної роботи

Методична робота з педагогічними працівниками реалізується в основному через традиційні колективні (масові, групові) та індивідуальні форми її організації.

До колективних форм  належать: методичні об’єднання,  творчі майстерні педагогів, постійно діючі   проблемні семінари, школи, в тому числі  молодого спеціаліста,  творчі  мобільні та динамічні групи, педагогічні читання, науково-практичні конференції, педагогічні виставки, конкурси тощо.

Основною організаційною формою колективної (групової) методичної роботи в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів залишаються методичні об’єднання, головною функцією яких є  ознайомлення педагогів із сучасним станом і перспективами розвитку дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти,  досягненнями вітчизняної та зарубіжної педагогічної і психологічної  науки,  перспективним педагогічним досвідом, оновлення і поглиблення знань педагогічних працівників зі спеціальності  та суміжних дисциплін, постійне підвищення їхнього загальнокультурного рівня.

Методичні об’єднання  створюються при наявності не менше трьох спеціалістів одного фаху або одного професійного спрямування в межах певної спеціальності за територіальною ознакою (шкільні, міжшкільні, кущові, районні, міські), за типами шкіл, навчальними предметами, їхніми  циклами тощо на базі   середніх загальноосвітніх  шкіл І – ІІІ ступенів, дошкільних і позашкільних навчальних закладів, які мають висококваліфікований склад педагогічних кадрів, досвідчене керівництво закладу, належну навчально-матеріальну базу.

Члени методичного об’єднання відкритим голосуванням обирають із досвідчених учителів (учителів-методистів, старших учителів) на два роки керівника (голову).

Залежно від актуальності питань, що розглядаються, умов, в яких працюють об’єднання, у  навчально-виховних закладах  їх засідання можуть проводися щомісяця або  – щокварталу, а районні (місті) – тричі  на рік: у серпні – під час роботи серпневих конференцій,  у січні та червні  – після закінчення відповідно І і ІІ семестрів поточного навчального року.

Індивідуальні форми методичної роботи включають наставництво, стажування,  консультування, відвідування занять і позакласних заходів, дистанційне навчання, самоосвіту тощо.

Останнім часом  поширення набули нетрадиційні форми  організації методичної роботи, в тому числі кафедри,  авторські школи,  творчі студії, методичні фестивалі, круглі столи, аукціони педагогічних ідей,  а також  аналоги популярних сучасних радіо- і телепередач, які значною мірою урізноманітнюють співпрацю методистів і педагогічних працівників у справі підвищення їхньої кваліфікації та педагогічної майстерності.

Слід зазначити, що при всій різноманітності форм організації методичної роботи розв’язати багатопланові завдання підвищення кваліфікації педагогічних кадрів можна лише шляхом створення оптимальної  системи методичних заходів та надання   педагогам права   вільного вибору тих форм, які  максимально враховують їх потреби,  запити та інтереси.

III.  Проведення  методичної  роботи

 

У процесі методичної роботи  можуть  використовуватися   як традиційні, так  і нетрадиційні   форми і методи:  засідання,  ділові педагогічні ігри, лекції, лекції-консультації, доповіді, практичні заняття,  мозкові штурми, фокус-групи,  тренінги, диспути,  огляд  та обговорення навчально-методичної літератури, участь педагогів у підготовці і проведенні масових заходів (педагогічних читань, науково-практичних конференцій, семінарів, виставок, конкурсів тощо), робота над науково-методичною темою (проблемою) тощо.

З огляду на склад шкільних, міжшкільних і кущових методичних об’єднань (кафедр) зміст  роботи має  носити переважно   навчально – методичний характер. На їхніх засіданнях  повинні розглядатися  нормативно-правові документи щодо організації навчально-виховного процесу в закладах освіти,  актуальні проблеми методики викладання шкільних дисциплін, проведення навчально – виховних занять у дошкільних та позашкільних закладах,,  позакласних заходів тощо.

Крім того, члени методичних об’єднань (кафедр) мають знайомитися з  методикою вивчення  складних тем навчальних  програм, розглядати  матеріали моніторингу навчально-виховного процесу, рівень і якість загальноосвітньої підготовки школярів, обмінюватися досвідом, проводити огляди навчально-методичної літератури, педагогічної преси  тощо.

У процесі методичної роботи необхідно практикувати ділові педагогічні ігри, які є активними формами вільного професійного самовияву педагогів, що реалізується  шляхом розігрування педагогічних ситуацій, наближених до реальних. Ділові ігри, як свідчить практика,  допомагають наблизити навчання в методичних об’єднаннях і  на кафедрах до  педагогічної практики. Це стимулює учасників гри до переосмислення  аналогічних ситуацій, що  виникали свого часу  в  їхній практичній діяльності, та  адекватно оцінити їх.

Поширеною формою в системі методичної роботи є лекція – систематичний, послідовний виклад науково-теоретичного або навчального матеріалу, що стосується певної  проблеми, теми, розділу  окремих дисциплін або курсів. Поряд з цим можуть проводитися лекції-консультації, які мають, як правило,  настановчий  характер і готують    педагогів до самоосвітньої роботи у період між засіданнями методичного об’єднання (кафедри),   формують  у них уміння самоаналізу власної педагогічної діяльності. Одним із важливих аспектів проведення лекції-консультації є включення до них завдань на  моделювання конкретних ситуацій, які можуть виникати в практичній  діяльності педагогічних працівників.

У процесі роботи методичних об’єднань (кафедр) належна увага має приділятися  заслуховуванню й обговоренню доповідей, які  не повинні зводитися до спрощеного переказу відомих фактів і явищ, а містити виклад матеріалу на  високому теоретичному рівні, що   відповідає сучасному  розвитку тієї чи іншої галузі знань,  достовірну інформацію,  аргументовані висновки і положення.

Важливу роль у проведенні методичної роботи мають відігравати   практичні заняття, під час яких   детально розглядаються  окремі теоретичні положення  і формуються  вміння та навички їх практичного застосування.

Під час проведення  методичної роботи мають  застосовуватися різноманітні види індивідуальної роботи з педагогами, спрямовані на практичну їх підготовку. Йдеться, перш за все,  про допомогу  педагогічним працівникам у підготовці  до проведення навчальних   занять, а також позакласних заходів,  планування роботи, оформлення шкільної документації, доборі текстів письмових робіт для  тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів  тощо.

Однією з найпоширеніших і досить ефективних форм навчально-методичної роботи є відвідування  уроків і позакласних заходів,  спрямованих на  обмін досвідом та його поширення,  колегіальну взаємодопомогу в роботі.

Особливого значення для педагогічних працівників в сучасних умовах набувають огляди і обговорення педагогічної  літератури, книг, періодичних видань, а також теле- і радіопередач на педагогічну тематику.  Це дає можливість  своєчасно привернути  увагу педагогів до проблем, які   найбільше хвилюють  громадськість,  залучити їх до дискусій щодо  можливих шляхів  розв”язання.

Разом з тим, всі ці заходи  не можуть повністю вирішити усіх  проблем підвищення кваліфікації педагогічних кадрів без належно  організованої самоосвіти. Необхідно, щоб керівники навчальних закладів активно сприяли цьому процесу, надавали  педагогам постійну допомогу, створювали необхідні умови щодо вдосконалення їхньої педагогічної майстерності. В роботі з педагогічними працівниками перевагу треба   надавати формам і методам, які дають можливість виявляти і формувати  лідерські якості, вміння працювати в команді, проявляючи ініціативу і наполегливість у вирішенні  тих чи інших питань.

IV. Планування методичної роботи

 

План методичної роботи складається на поточний навчальний рік і спрямовується на поліпшення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки педагогічних кадрів закладу або регіону

У ньому  мають бути відображені результативність і наслідки  методичної роботи  за попередній  навчальний рік, зокрема, стан  виконання навчальних програм, рівень і якість навчальних досягнень учнів тощо.

План має містити  завдання методичного об’єднання на поточний навчальний рік, основні напрямки роботи об’єднання, що випливають із завдань розбудови  національної системи освіти, аналізу стану навчально-виховного процесу і стану освіти у навчальному закладі або регіоні, а також перелік засідань, складений за такою формою:.

 

План методичного об’єднання (кафедри) може бути складений за  блочно-модульним принципом, що містить три напрямки (блоки) його  діяльності: пізнавальну,   тематичну та узагальнюючу.

Плани методичної роботи з педагогічними кадрами та їх реалізація, як і вся система заходів методичного характеру в системі післядипломної педагогічної освіти, мають бути максимально спрямовані на формування професійно-педагогічної та соціально-психологічної культури педагогів, розширення і поглиблення знань, продукування ними нових педагогічних ідей, технологій навчання та виховання в сучасних умовах.

 

Цілі методичної роботи – це:

Формування індивідуальної системи педагогічної діяльності вчителя:

  • Збагачення знань педагогів(предметних, методичних, дидактичних, психологічних);
  • Розвиток світогляду, ціннісних орієнтирів, переконань, що відповідають задачам розвитку школи;
  • Розвиток мотивів творчої діяльності( потреба в новизні, у творчому характері праці);
  • Розвиток стійких моральних якостей особистості(доброта, чуйність, порядність, принциповість, терпимість, педагогічний такт);
  • Розвиток досконалого стилю педагогічного мислення;
  • Розвиток педагогічної техніки, виконавчої майстерності, артистизму;
  • Розвиток умінь емоційно-вольової саморегуляції.

            Формування цілісного педагогічного колективу:

  • Консолідація  педагогічного колективу як колективу однодумців;
  • Організація діагностики і само діагностики реальних навчальних можливостей учнів, класних колективів, професійних можливостей, потреб і запитів  учителів;
  • Контроль та аналіз конкретного навчально-виховного процесу і його результатів – якості знань, умінь, навичок, вихованості і розвитку школярів;
  • Виявлення, узагальнення, поширення внутрішньошкільного педагогічного досвіду, обмін цінними методичними знахідками;
  • Стимулювання групової творчості й ініціативи членів педагогічного колективу;
  • Залучення колективу до науково-дослідної, дослідно-експериментальної роботи;
  • Творче осмислення соціального замовлення, нових нормативних актів і документів, доведення їхнього змісту до свідомості кожного педагога;
  • Упровадження досягнень передового і новаторського педагогічного досвіду, профілактика типових для всіх шкіл утруднень і недоліків у педагогічній діяльності;
  • Впровадження і використання досягнень психолого-педагогічної науки, інших наукових дисциплін.

Основна група завдань, пов’язаних з напрямками науково-методичної роботи:

  • Розвиток загальної та духовної культури педагогічних працівників.
  • Нормативно-правове, науково-методичне забезпечення розвитку освіти вчителів.
  • Фахове вдосконалення педагогічних кадрів та знання особливостей дітей з психічними вадами розвитку.
  • Активізація творчої діяльності педагогічних працівників.
  • Дидактичний розвиток систем навчання вчителів.
  • Збагачення методичного арсеналу.
  • Підготовка вчителів до науково-методичної діяльності.
  • Формування у вчителів, вихователів готовність до роботи з дітьми з психічними вадами розвитку разом з психологами, дефектологами.

Друга група завдань пов’язана  з організацією науково-методичної роботи, зокрема:

  • Аналітико-прогностичні завдання.
  • Організаційне та науково-методичне забезпечення функціонування науково-методичної системи.
  • Оцінювання результативності та ефективності науково-методичної роботи.

Зміст науково-методичної роботи – це комплекс культурологічних, методологічних, психолого-педагогічних та методичних проблем, розв’язання яких забезпечує досягнення визначених цілей та завдань.

Найголовнішим та істотним у методичній роботі в школі є надання реальної, діючої допомоги вчителям, класним керівникам, вихователям у розвитку їх майстерності як поєднання професійних знань, навичок і умінь і необхідних для сучасного педагога властивостей і якостей особистості.

Ефективність науково-методичної роботи як важливої складової системи післядипломної освіти педагогічних кадрів значною мірою визначається рівнем її організації.

Алгоритм організації ефективної науково-методичної роботи:

Виявлення рівня професійних компетентностей вчителя, вивчення його запитів та потреб;

  • Аналіз отриманих даних;
  • Вибір єдиної науково-методичної проблеми;
  • Вибір форм і методів науково-методичної роботи;
  • Планування роботи обраних форм;
  • Контроль за виконанням поставлених завдань (проміжне діагностування);
  • Корекція роботи.

Про вибір відповідних форм роботи пишеться наказ «Про організацію науково-методичної роботи»